Tworzą Kolegium - Uniwersytet Lwowski

Tworzą Kolegium

Обриси минулого: штрихи до історії Львівського університету

Історія Львівського університету – найстарішого класичного університету на Україні – налічує багато цікавих фактів і подій. 20 січня 1661 р. король Ян Казимир підписав диплом, який надавав Львівській єзуїтській колегії “гідність академії і титул університету” з правом викладання усіх тогочасних університетських дисциплін та присудження вчених ступенів бакалавра, ліценціата, магістра і доктора. У складі університету було утворено чотири факультети: юридичний, філософський, теологічний та медичний. За прикладом інших європейських університетів викладання проводилося латиною.

Від часів свого заснування до 1773 р. університет перебував під контролем єзуїтів і підпорядковувався генералові ордену у Римі. Цікаво, що офіційне затвердження акту його заснування було підтверджено лише 1758 р. королем Августом ІІІ. На чолі університету стояв ректор, який мав доволі значні повноваження. Вже у XVIII ст. університет мав найбільшу у Львові бібліотеку та друкарню ,що дало змогу значно підвищити ефективність процесу навчання.

Після входження західноукраїнських земель до складу Австрійської монархії (1772 р.) університет у Львові на короткий термін було реорганізовано у ліцей, де викладалися юридичні та філософські науки. Окремо діяли медична колегія та теологічна студія. 1776 було засновано станову колегію для представників шляхти. На базі цих закладів у жовтні 1784 р. Львівський університет було відновлено – австрійський імператор Франц Йозеф ІІ підписав “диплом” про заснування Львівського університету, де викладалися теологія, філософія, математика, церковне і цивільне право, медицина і вільні науки (мистецтва). Багато з сучасних істориків вважають саме цю дату початком повноцінного функціонування університету у Львові.

Декретом уряду через два роки в університеті було введено конкурсне заміщення вакантних посад. Навчання велося латиною, а згодом – німецькою мовою. Кількість студентів сягала 800. Університет мав чотири факультети: теологічний, юридичний, медичний та філософський.

1787 в університеті було створено спеціальний філософсько-богословський факультет “Studium Ruthenum” з українською мовою викладання, який проіснував до 1806 р. Наявність такого факультету свідчить про багатонаціональне етнічно-культурне середовище Галичини. Зокрема, це сприяло консолідації галицьких українців та уможливлювало широку просвітницьку роботу серед українського населення краю. З 1848 р. в університеті допускається викладання українською мовою – відкривається кафедра української мови та літератури, яку очолив один із діячів “Руської трійці” Яків Головацький. Першим професором, який читав лекції українською мовою, став юрист Омелян Огоновський.

Фактично з цього часу університет стає утраквістичним (польсько-австрійсько-українським), що сприяє реалізації права на освіту представникам усіх національностей краю. У 1871 р. було взагалі скасоване обмеження на викладання в університеті українською та польською мовами.

Зазначимо декілька маловідомих фактів – у зв’язку з певними політичними подіями Львівський університет 1805 р. було перетворено на ліцей, однак 1817 повернуто університетський статус і присвоєно ім’я Франца І.

Вищим керівним органом університету був академічний сенат, до компетенції якого входили питання, пов’язані організацією навчального процесу, науковою роботою, присудженням наукових ступенів. До складу сенату входили: ректор, проректор, декани, представники факультетів, секретар. Керівництво факультетом здійснювала колегія або рада професорів факультету, до складу якої входили декан, про декан, усі професори і два виборних представники від доцентів. Цікаво, що найбільшим факультетом в університеті в австрійський період був юридичний факультет, на якому 1910 р. навчався 2721 студент.

Львівський університет був потужним центром суспільно-культурного життя Галичини. Тут функціонувала велика кількість національних студентських наукових, літературних, спортивних та ін. товариств, які сприяли активізації молодіжного руху, утворенню політичних партій, спортивних товариств.

З 1918 р. університет набуває ознак польськості, зумовлених зміною політичної ситуації в Галичині. Українсько-польська війна та проголошення ІІ Речі Посполитої накладають яскравий відбиток на діяльність цього вищого навчального закладу – він стає університетом ім. Яна Казимира. Польська адміністрація ліквідує вісім українських кафедр та обмежує доступ до університету українців – наказом ректора від 14 серпня 1919 р. студентами могли бути зараховані лише особи, які “сповнили вимоги військової служби в польському війську”. У цих умовах у 1921 р. у Львові, за ініціативою українських вчених, було засновано Львівський (таємний) український університет у складі філософського, юридичного та медичного факультетів, на які записалося 1028 студентів. Цей університет проіснував до 1925 р., після чого його студенти продовжили навчання в університетах Австрії, Німеччини, Чехо-Словаччини.

Діяльність Львівського університету у польський період проводилася на основі Статутів 1924, 1929 та 1934 рр. Керівництво університетом здійснював академічний сенат на чолі з ректором. Як і раніше, університет складався з чотирьох факультетів. 1923 Львівському університету було передано будинок колишнього Галицького крайового сейму, який став головним корпусом університету.

Нові повороти історії Львівського університету пов’язані з 1939 р. Після входження Західної України до складу УРСР було проведено значну реорганізацію цього вищого навчального закладу. 1. 12. 1939 р. університет було перейменовано у Львівський державний університет, створено 5 нових факультетів: філологічний, історичний, природничий, фізико-математичний та юридичний; натомість ліквідовано богословський факультет, а медичний виокремлено у самостійний інститут. Єдиною мовою викладання та діловодства в університеті встановлюється українська мова. З 1940 р. затверджується новий Статут університету, за яким керівництво університетом здійснює Вчена рада на чолі з ректором, а також рада факультетів. У цьому ж році Президія Верховної Ради УРСР своїм наказом присвоює університету ім’я Івана Франка.

З червня 1941 по липень 1944 у зв’язку з німецькою окупацією університет не функціонував. У післявоєнний період діяльність університету розгортається з новою силою – організовуються нові кафедри та факультети, відкриваються нові корпуси університету, досягаються значні успіхи у підготовці науково-педагогічних кадрів та спеціалістів, утворюються нові потужні наукові школи.

Сьогодні Львівський університет є одним з провідних вищих навчальних закладів України та Європи. В університеті функціонують 18 факультетів, Педагогічний, Правничий і Природничий коледжі, Інститут післядипломної освіти, сім науково-дослідних інститутів, Астрономічна обсерваторія, Ботанічний сад та найстаріша в Україні наукова бібліотека. Підготовка здійснюється із 78 спеціальностей на факультетах та з 12 спеціальностей у коледжах.

Указом Президента України від 11 жовтня 1999 р. Львівському державному університету надано статус Національного. Днем Львівського університету встановлено 11 жовтня.

Сьогодні в університеті функціонує 124 кафедри, навчальний процес забезпечують понад 1,5 тисячі штатних науково-педагогічних і педагогічних працівників, у тому числі понад 950 докторів наук, професорів і кандидатів наук, доцентів. Разом в університеті навчається понад 32000 студентів.

Олексій Караманов

Zródło: [link widoczny dla zalogowanych] — Pismo Słuchaczy i Przyjaciół EKPiUU w Lublinie, Nr 3 (6), lipiec—wrzesień 2009 r.