|
holub
| Dołączył: 11 Mar 2009 |
| Posty: 52 |
Przeczytał: 0 tematów
|
Ostrzeżeń: 0/5
|
|
|
|
 Wysłany: Wto 0:34, 15 Wrz 2009 |
|
 |
|
|
|
Щуряка вихопив із тремтячої руки засапаного Кабакі газету і почав швидко її проглядати. Його обличчя поступово змінювало колір як у рака, якого вкинули до киплячої води. Він підірвався з крісла і з газетою в руках підтюпцем побіг до апартаментів Щуренятки.
- У себе? - запитав здивованої секретарки. Та ствердно кивнула головою. Щуряка погамував подих і, вдаючи байдужість, відчинив двері.
-Доброго дня, шановний. Читали?
Щуренятко було зайняте суперважливою справою державної ваги і напівстратегічного значення: робило манікюр і вищипувало волосини в носі. Справу цю він полюбляв і виконував її зосереджено та старанно, милуючись наманікюреними пальчиками, підносячи до світла і розглядаючи рівний вигин відточеного нігтя. Настрій після споглядання у нього був як у кота, який, сидячи на підвіконні, вилизує собі яйця. Самозакоханістю так жа і перло. Поява Щуряки у дверях стала для власника кабінету неприємною несподіванкою, яка зіпсувала всю романтичність ранкового туалету. Окрім того Щуренятко, вважаючи себе естетом і як мінімум Аленом Делоном, не могло знести смороду, який вічно йшов від Щуряки. Він рвучко відклав пилочку для нігтів і, зобразивши на обличчі заклопотаність, нерозуміюче витріщився на суперника: -У чому справа, шановний?
Щуряка мовчки протягнув газету і тикнув у потрібному місці. Щуренятко пробігло очима по тексту і підняло голову, в очах не промайнула жодна іскорка думки, погляд був цнотливо чистий, як постіль до шлюбної ночі. Щуряка зрозумів, що "доцент тупой", на хвилину йому спали на думку слова відомої пісні "Крикну, а в ответ тишина". Щуренятко було не з тих, що думають, а з породи тих, що виконують і розумів він все буквально, якщо біле то воно біле, а якщо чорне то навіщо тоді біле? Щуряка заскрипів зубами і почав обхідними маневрами пояснювати, що значить така публікація і до чого це може призвести. До Щуренятки доходило туго, можна сказати на третій день, але в талантах Щуряці відмовити було важко і його титанічні зусилля увінчалися успіхом, хоча в голові Щуренятки все ж таки продовжували блукати каравани сумнівів: "И оно мине нада?" Але керівництва, до якого можна було побігти і отримати ЦУ не було тож рішення мусило нещасне приймати самостійно. Щоправда рішення не треба було приймати, Щуряка вже вклав ті ідеї, які треба озвучити.
-Так, треба скликати прес-конференцію і розібратися з цим усім. Дамо також доручення відповідним органам і службам, - Щуренятко бачив себе вже головнокомандувачем.
Щуряка погодився і, розуміючи, що тут більше нічого чекати, почвалав до свого крила. В кабінеті продовжував чманіти з перекошеними очима Кабакі. Щуряка зневажливо глянув на агента і одразу виріс у своїх очах:
-Так, Кабакі, знайди Ягу Баннікову і нашу омбудсвумен. Як її там? Кірпічьова чи як? Щоб одна нога тут, а друга теж тут. Виконуй.
Кабакі миттю вилетів з апартаментів шефа у пошуках необхідних людей.
|
